В теплу, гожу днину дома не сидиться.
Хочеться пригодами знову насититься!
Знову вихідні. Субота. Накрапає дощик. Але поїздка запланована, відступати ну ніяк не вийде. Цього разу стежки нас ведуть на гору Явірник, що на межі Львіської та Закарпатської області, недалеко від станції Бескид. Добиратися треба з пересадками, але воно того вартує. Зі Стрия як завжди сідаємо на Мукачівську електричку і курсуємо до Скотарського, це вже за Бескидським перевалом.
Там, за кілька хвилин, прибуває електричка у зворотньому напрямку і от ми вже у Бескиді. На перших метрах дороги ми зрозуміли що сонечко буде припікати непогано, то ж швиденько почали роздягатись. А в команді, я і ще 3 прекрасних дівчини. Короче мені повезло )
Там, за кілька хвилин, прибуває електричка у зворотньому напрямку і от ми вже у Бескиді. На перших метрах дороги ми зрозуміли що сонечко буде припікати непогано, то ж швиденько почали роздягатись. А в команді, я і ще 3 прекрасних дівчини. Короче мені повезло )
Прямо від від зупинки починається добротна дорога вгору на ліво. По суті вона виводить на саму вершину - Явірник.
Місцями дорога йде лісом, місцями виходить на полонинки. От на одній такій вона звертає на право до гори. Далі ми вийшли на ділянку, звідки відкривається прекрасний вид на Боржаву. Сідаєш на камінчик і милуєшся...
Якраз з цього місця і майже до самої вершини дорога пролягає над газопроводом Урингой - Ужгород.
Вийшли ми на якийсь горбик, та й думаємо час перекусити. Зробили добре діло, можна і поспати, сонечко гріє... ну просто ідилія. Згодом мудрий телефон показав, що то і була вершина - Явірник. Тобто найвища точка маршруту підкорена )))
Якби добре не було, але треба рушати далі. Йдемо далі дорогою, яка хребтиком тікає правіше. Тут глянь - Крокуси! Ми тішились як малі діти, так як на цих висотах взагалі не чекали їх побачити.
Кілька фото з прекрасники квіточками і йдемо далі. Тут мене почали брати сумніви і вирішив я звіритись із тим мудрим телефоном. І шо... Він виявився правий - ми пішли не туди.
Кілька хвилин на дорогу назад, майже до самої вершини Явірник і от ми знову на правильній дорозі. Ця ж дорога вивела нас до хреста, встановленого на четь річниці боїв під Маківкою. Звідси до Маківки далеченько, але факт є фактом. Також на одній із граней цього хреста пише що це місце вважається початком річки Стрий, яка за 232 км. впадає в Дністер біля м. Жидачів. Тішуся що я з Жидачева ))))
Потішились та й годі, рухаємо далі попри лінію електропередач. Далі за ще одним, вже древ'яним, хрестом тікаю різко в право. Ця дорога по суті найкоротша, яка веде в село Лавочне. На підході до села нас почали доганяти такі хмарки, з яких долунали гучні громи, що додавало нам охоти рухатися оперативніше. Що до села, то ним цікаво йти, є на що поглядати )))
І от ми на вокзалі, є ще час на каву. А за плечима 23 км. Попереду дорога додому і нові ідеї для мандрівок. Дякую дівчатам за гарну компанію, ви не перевершені!
Більше фото тут
Ну і відео на згадку
Місцями дорога йде лісом, місцями виходить на полонинки. От на одній такій вона звертає на право до гори. Далі ми вийшли на ділянку, звідки відкривається прекрасний вид на Боржаву. Сідаєш на камінчик і милуєшся...
Якраз з цього місця і майже до самої вершини дорога пролягає над газопроводом Урингой - Ужгород.
Вийшли ми на якийсь горбик, та й думаємо час перекусити. Зробили добре діло, можна і поспати, сонечко гріє... ну просто ідилія. Згодом мудрий телефон показав, що то і була вершина - Явірник. Тобто найвища точка маршруту підкорена )))
Якби добре не було, але треба рушати далі. Йдемо далі дорогою, яка хребтиком тікає правіше. Тут глянь - Крокуси! Ми тішились як малі діти, так як на цих висотах взагалі не чекали їх побачити.
Кілька фото з прекрасники квіточками і йдемо далі. Тут мене почали брати сумніви і вирішив я звіритись із тим мудрим телефоном. І шо... Він виявився правий - ми пішли не туди.
Кілька хвилин на дорогу назад, майже до самої вершини Явірник і от ми знову на правильній дорозі. Ця ж дорога вивела нас до хреста, встановленого на четь річниці боїв під Маківкою. Звідси до Маківки далеченько, але факт є фактом. Також на одній із граней цього хреста пише що це місце вважається початком річки Стрий, яка за 232 км. впадає в Дністер біля м. Жидачів. Тішуся що я з Жидачева ))))
Потішились та й годі, рухаємо далі попри лінію електропередач. Далі за ще одним, вже древ'яним, хрестом тікаю різко в право. Ця дорога по суті найкоротша, яка веде в село Лавочне. На підході до села нас почали доганяти такі хмарки, з яких долунали гучні громи, що додавало нам охоти рухатися оперативніше. Що до села, то ним цікаво йти, є на що поглядати )))
І от ми на вокзалі, є ще час на каву. А за плечима 23 км. Попереду дорога додому і нові ідеї для мандрівок. Дякую дівчатам за гарну компанію, ви не перевершені!
Більше фото тут
Ну і відео на згадку
Немає коментарів:
Дописати коментар