Похід на гору Кострича

Останнім часом обставини складаються так, що більшість мандрівок відбуваються саме в незвідані краї. А може то я просто взяв собі за звичку волочитися там де ще не бував? Словом відважні і сміливі вирішили за вихідні пройтись хребтом Кострича. Даний хребет паралельний Чорногіському хребту, то ж краєвидів має бути вдосталь. 

Добирання сюди не з найпростіших, особливо для тих, у кого в п'ятницю не вийде відпроситись з роботи раніше. Спочатку добираємось до Ворохти, сюди о 3:08 ранку з Івано-Франківська їде дизель І.-Франківськ - Рахів і о 6:17 ми на місці. Як варіант можна їхати поїздом Львів - Рахів, але він стартує зі Львова о 15:45.

І так ми у Ворохті, туманний і сируватий ранок, кава на вокзалі підбадьорює і ми рушаємо на пошуки маршрутки. Їхати нам треба в сторону Верховини, а саме до Кривопільського перевалу. Місцеві кажуть що о 7:15 має бути якась транспорт у потрібну нам сторону. Хоч і автостанція поряд вокзалу, все ж чекати краще на дорозі за кілька кроків дальше, бо не всі перевізники заїжджають на автостанцію. На зупинці вже мерзнуть ще кілька таких же волоцюг :) Поспілкувались, виявляється пару хлопаків теж в нашу сторону їдуть. Маршрутка прибула +/- вчасно, проте водій виявився людиною чесною і сумлінно заїхав на автостанцію. По 10 грн. з людини і ми вже прямуємо до перевалу. Виходи на зупинці із написом "Перевал" (водій в курсі де вас висадити, головне чітко сказати). Спочатку прямуємо вздовж траси кілька метрів, далі головна дорога звертає праворуч, а ми прямуємо далі повз зону відпочинку, грунтовою дорогою. Маркування на маршруті чітке, то ж блуд не мав би чіплятись :)

Прийшов час милуватися чарівною карпатською сінню. Маршрут не є скланим, так як автобус завіз нас на висоту майже 1000 м. над р.м., а до вершини залишається набрати якихось 500 з гаком метрів.

Стосовно води на маршруті, її краще набирати при першій ліпшій нагоді. Вийшовши за межу лісу ми так і не зустріли жодного джерела. Проте нам відкрилась красива панорама на могутню Чорногору! Перепади висот на хребті не значні, то ж прогулянка тільки в задоволення. 

на горі Кострича

 

Гнати як лосі у нас не було потреби, то ж заночувати вирішили на полонині Болота, якраз в тому місці де показана вода на карті. Хатинка пастухів виявилась зайнята мисливцями, які до початку сутінків, мабуть, встигли ще якусь живність вполювати, так як пострілів було випущено немало.
Вечірнє блюдо не забарилось, тож смакували ми під останні промені сонця, яке невпинно ховалось за Говерлу.

Зранку вирішили посмакувати у Ворохті баношем, то ж йти у Красник далі червоним маркуванням ми не стали, а прямо із цієї полонини звернули на синє маркування. Ним ми дістались прямісінько до траси в селі Стаїще, чим зекономили собі кілька годин. Варіантів добирання звідси значно більше. Маршрутки мали б їздити раз в годину, багато машин, які можна застопити. Нам зупинив дядечко, який завіз нас прямо у Франківськ. Ех, банош буде іншого разу...

  

Гарна видалась мандрівка, дякую всім за добру компанію. Та й світлини, кажуть, вдалі. Переглянути їх можна тут